Пшениця озима [Soft Wheat (Winter)]

Рентабельне виробництво зерна асоціюється з підвищенням рівня урожайності, яке неможливе без зростання індивідуальної продуктивності рослин. Результатом цього має бути важкий, виповнений колос на тонкій, видовженій через використання значної кількості мінеральних добрив соломині. Саме це є ключовою причиною вилягання хлібів, недобору врожаю та погіршення його якості. У полеглих посівах погіршується забезпечення рослин елементами живлення та вологою, знижується продуктивність фотосинтезу, зростає інтенсивність поширення хвороб, порушується процес наливу зерна.

Значною мірою ускладнюється і процес збирання полеглих посівів: знижується продуктивність комбайнів, подовжуються строки збирання, зростають втрати зерна, які можуть становити 25–40% і більше. Саме за таких умов господарювання використання регуляторів росту з ретардантною дією стає невід’ємним елементом технології вирощування зернових культур.

Фактори, які можуть спричинити вилягання, можна поділити на дві групи: абіотичні та біотичні. До абіотичних належать температурні, світлові, водні, повітряні і ґрунтові (едафічні). Біотичні фактори – це вплив на рослину інших живих організмів, зокрема виробничої діяльності людини. Доволі часто причиною вилягання зернових колосових є погодні катаклізми: штормовий вітер, зливові дощі, грози, град та інше, тобто чинники, які не підвладні волі людини. Саме використовуючи той чи інший агротехнічний захід у технології вирощування зернових культур можна запобігти або спровокувати вилягання рослин.

Ключовими чинниками, які впливають на стійкість зернових культур до вилягання, на які можна впливати через технологію вирощування є:

• сорт;

• рівень потенційної урожайності, зокрема індивідуальна продуктивність рослин;

• густота та габітус рослин.