Ячмінь озимий [Barley (Winter)]
Особливості ячменю
Захист посівів ячменю від хвороб є чи не найголовнішим елементом інтенсивної технології вирощування цієї культури. Адже саме він визначає ефективність та тривалість функціонування фотосинтетичної поверхні посівів, а отже величину і якість врожаю. Найпоширеніші на території України хвороби ячменю – це плямистості листя, які обумовлюють зменшення площі фотосинтетичної поверхні та передчасне завершення вегетації рослин.
Ключовими завданнями, які стоять перед системою хімічного захисту ячменю, є не допустити таких втрат та забезпечити максимальну тривалість функціонування фотосинтетичного апарату ячменю. Доволі часто, формуючи систему захисту ячменю, сільськогосподарські товаровиробники використовують аналогічні підходи, як і при вирощуванні пшениці. Однак це не завжди спрацьовує, адже культури різняться не лише за біологією, а й видовим складом збудників хвороб та часом їх поширення. Для створення ефективної системи фунгіцидного захисту посівів ярого ячменю потрібно чітко розуміти, як формується фотосинтетичний апарат та які його складові мають найбільший вплив на рівень урожайності та його якість.
Отже, за рахунок яких складових формується площа фотосинтетичної поверхні у посівах ячменю та який з органів рослини має найбільший вплив на налив зерна? На відміну від пшениці, де майже 60% фотосинтетичної поверхні формується за рахунок трьох листків (прапорцевого, підпрапорцевого і третього), у ячменю більшими за площею є третій, четвертий і п’ятий. При цьому значна частина фотосинтетичної поверхні припадає на стебло – 36% і колос – 11% (рис. 8), що в подальшому й визначає їх внесок у налив зерна. Серед аграріїв досить часто панує думка, що у наливі зерна ячменю найбільшу роль відіграє підпрапорцевий (другий) листок, за ним йде прапорцевий і колос. Такий підхід пояснюється розмірами цих органів і це є недалеким від істини. Як показують результати наукових досліджень, прапорцевий, підпрапорцевий (другий) листки та колос мають у ячменю майже рівнозначний вплив на надходження пластичних речовин до зернівки, тоді як у пшениці 43% асимілянтів надходить до колоса за рахунок прапорцевого листка (рис. 9). Це накладає свій відбиток у підходах під час розробки системи фунгіцидного захисту посівів цих культур. Якщо в озимої пшениці головний акцент потрібно робити на захисті прапорцевого листка й колосу, то у ячменю має бути захищений прапорцевий, другий, третій, четвертий, п’ятий листки та колос. Тобто, ячмінь потребує високоефективного фунгіцидного захисту протягом усього періоду вегетації.
