Борошниста роса [Erysiphe cruciferarum]
ШКОДОЧИННІСТЬ ТА ПРОЯВИ ХВОРОБИ
Уражує листки, листкові піхви, стебла, колоскові луски й остюки у вигляді поверхневого білого павутинного нальоту, який складається з міцеліюта конідіального спороношення збудника хвороби. Пізніше він ущільнюється й утворює спочатку білі, а потім буруваті ватоподібні подушечки, на яких з’являються чорні плодові тіла – клейстотеції. Ураження борошнистою росою призводить до зменшення асиміляційної поверхні та зниження інтенсивності фотосинтезу рослин. При сильному й ранньому ураженні зменшуються кущистість і висота рослин, затримуються строки колосіння, настає передчасне достигання зерна. Зерно формується кволе. Недобір урожаю при цьому досягає 30% і більше. У середньому він становить на пшениці 10–15%, житі – до 5%, ячмені – 15–20% і вівсі – близько 10%.
УМОВИ ПОШИРЕННЯ
Зимує збудник міцелієм на озимині та клейстотеціями на рослинних рештках. Основним джерелом поширення хвороби в період вегетації злаків є конідії. Вони проростають за вологості 95–100% та температури від +3...+31°С (оптимум+14...+17°С), а рослини можуть уражатися за температури 0...+20°Сі вологості повітря 50–100%. Тривалість інкубаційного періоду хвороби становить 3–11 днів (у середньому 4–5 днів). Підвищення температури понад +30°С різко затримує розвиток хвороби. Сильне ураження озимих відзначається на ранніх посівах, за високої їх загущеності та недостатньої освітленості, при внесенні високих доз мінеральних добрив, особливо азотних.