Іржа [Phragmidium rubi-idaei]
БУРА ІРЖА (Puccinia recondita tritici)
ШКОДОЧИННІСТЬ ТА ПРОЯВИ ХВОРОБИ
Хвороба проявляється переважно на листках із верхнього боку, рідше на листкових піхвах і стеблах, у виглядіі ржаво-бурих, більш-менш овальних урединій, які за сильного ураження густо покривають всю листкову пластинку. Урединії спочатку покриті епідермісом рослини-живителя, який скоро розтріскується, і тоді з’являється іржаво-бура маса уредині оспор. Пізніше переважно на нижньому боці листків утворюються розсіяно під епідермісом видовжені чорні телії з теліоспорами. Втрати врожаю від бурої іржі залежать від строків максимального її розвитку, стійкості сорту, технології вирощування і можуть досягати від 3 до 10–15 ц/га і більше. При цьому значно погіршуються якісні показники: зменшується натура зерна, скловидність, вміст сирої клейковини, сила борошна.
УМОВИ ПОШИРЕННЯ
Уражаються сходи озимих восени урединіоспорами, що збереглися на рештках стерні або утворилися й перенеслися з падалиці чи диких злакових трав. Зимує гриб переважно на стадії урединіоміцелію. Рано навесні на посівах озимої пшениці утворюються урединіоспори й за наявності краплинно-рідинної вологи та температури +2,5...+31°С (оптимум +15...+25°С) проростають і заражають здорові рослини. Швидкість зараження становить 7 годин за +5°С і 4 години – за +15...+20°С, а тривалість інкубаційного періоду – 18 днів за +4°Сі 5 днів – за +20...+25°С. За вегетацію за сприятливих погодних умов гриб може дати багато урединігенерацій, що призводить до сильного ураження рослин, їх передчасного всихання й різкого зниження продуктивності.
ЖОВТА ІРЖА (Puccinia striiformis)
ШКОДОЧИННІСТЬ ТА ПРОЯВИ ХВОРОБИ
Хвороба проявляється на листках, листкових піхвах, іноді на стеблах, остюках, колоскових покривних і приквіткових лусках і навіть на зернівках. Яскраво-жовті урединії гриба дрібні, округлі або видовжені. Вони розташовані на верхньому боці молодих листків. Спочатку поодинокі, а пізніше численні, вони утворюють на обох боках листків між жилками правильні повздовжні ряди у вигляді пунктирних ліній або смуг завдовжки до 10 см і більше. При сильному ураженні урединії утворюються групами, навколо яких формуються хлоротичні плями. Пізніше на місці урединій формуються темно-бурі або майже чорні з блискучою поверхнею телії. Максимальна шкодочинність хвороби спостерігається за сприятливих умов її розвитку у період фази цвітіння – молочна стиглість, коли значно уражаються всі надземні органи, зокрема і колос. В результаті зерно стає щуплим або зовсім не наливається,а втрати врожаю досягають 15–20%.
УМОВИ ПОШИРЕННЯ
Джерелами інфекції є уражені хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових колосових. Перезимовує гриб в урединіальній стадії в живих рослинах озимих злаків і насінні. Проростання урединіоспор і зараження рослин відбувається за наявності краплинно-рідинної вологи або 100-відсоткової вологості повітря за температури дещо вищої за 0°С, а припиняється – понад +25°С. Оптимум для розвитку збудника: +11...+13°С. Тривалість інкубаційного періоду хвороби за температури +2,5...+31°С становить 10–11 днів. За низьких температур і низького рівня інсоляції латентний період може становити 60 днів і більше (ураження восени – симптоми навесні). Епіфітотії жовтої іржі частіше виявляються в роки з прохолодною весною і першою половиною літа.