Снігова пліснява [Microdochium nivale]
ШКОДОЧИННІСТЬ ТА ПРОЯВИ ХВОРОБИ
У роки з епіфітотійним розвитком хвороби ураження культурних рослин становить 40–50%, можлива втрата 15–20% урожаю. На окремих полях посіви можуть повністю загинути. Перші прояви інфікування з’являються ще восени – спіралеподібне викручування сходів. Рослини відстають у рості й біля основи вкриті білувато-рожевим ватоподібним міцелієм. Найяскравіше хвороба проявляється навесні після танення снігу. Звільнені з-під снігового покриву сходи вкриті міцелієм від брудно-білого до світло-рожевого кольору, який швидко зникає за сонячної й вітряної погоди. Уражене листя рівномірно забарвлюється в блідо-жовтий колір, надалі стає коричневим і відмирає. При сильному ураженні спостерігається відмирання вузла кущення, листових піхв, коренів і загибель всієї рослини. Рослини, що вижили, можуть відставати в розвитку й формувати колос із неповноцінним зерном.
УМОВИ ПОШИРЕННЯ
Джерелом інфекції є ґрунт та посівний матеріал. В осінній період поширенню снігової плісняви сприяє поєднання таких факторів: надмірний розвиток рослин, загущення посівів, висока вологість ґрунту і повітря та низькі плюсові температури (близькі до нуля). У зимовий період розвитку хвороби сприяє тривале залягання снігового покриву значної товщини, під яким спостерігається значний перепад температур: температура ґрунту вища, ніж снігового покриву. За таких умов перезимівлі озимі зернові можуть відновити вегетацію, підвищити інтенсивність дихання і навіть почати рости. Це супроводжується зменшенням запасів пластичних речовин,тобто відбувається виснаження рослин, що знижує їх стійкість до інфікування. Патоген має більшу агресивність за низьких плюсових температур (+5°С), чим і пояснюється переважне розселення гриба в роки з холодною весною. Низькі температури взимку стримують розвиток гриба, але життєздатність міцелію і конідій зберігається навіть за температури -33°С. Оптимальна температура для розвитку патогену: +17...+21°С, а відносна вологість повітря – 90–100%. Протягом усього вегетаційного періоду озимих зернових культур біля основи стебел і на залишках загиблих рослин формується конідіальне спороношення гриба. Ураження листя, а пізніше й колосу відбувається аскоспорами і конідіями, які розповсюджуються вітром і дощем.